Перейменування в Черкасах: було — Тищенка, стало — Миколи Негоди

Перейменування — це не просто зміна назви. Це повернення своєї історії та ідентичності. Хто не вчить свою історію, той буде вчити історію придуману ворогом. ## Було: вулиця Тищенка До 1977 року ця черкаська вулиця мала нейтральну назву — Паркова. У 1977-му її перейменували на честь **Федора Тищенка** — більшовицького діяча, члена ВУЦВК. Тищенко народився у Черкасах 1897 року, працював слюсарем на цукрово-рафінадному заводі, служив у російській армії під час Першої світової війни. У січні 1918 року він брав участь у розгоні Черкаської міської думи та входив до міського воєнно-революційного комітету. У 1919 році знову намагався встановити більшовицьку владу в місті. Згодом працював у повітових органах радянської влади, а пізніше — на залізниці та в Києві. Помер 1935 року. Його ім’я десятиліттями залишалося частиною радянської топоніміки. 22 лютого 2016 року вулиця отримала нову назву — на честь Миколи Негоди. ## Стало: вулиця Миколи Негоди Микола Тодосійович Негода народився 1928 року в селі Бузуків на Черкащині. Дитинство припало на Голодомор. У поемі «Студене сонце» та повісті «Сповідь перед собою» він чесно описав пережите. Від голодної смерті його врятували брат і сестра, перевізши до Черкас. Два роки він жив у дитбудинку, а до школи повернувся без взуття. Писати почав рано. Його вірш у піонерській газеті прочитав Павло Тичина — і між ними зав’язалося листування. Під час Другої світової війни тринадцятирічний Негода став зв’язківцем підпілля, згодом — розвідником партизанського загону в Холодному Яру. Війна залишила слід у його творчості. Пізніше він був нагороджений бойовими орденами. Після визволення Черкащини працював у газеті «Черкаські вісті», редагував смілянське видання «Червоний стяг». Закінчив факультет журналістики Київського університету, а згодом — Московський літінститут. Та повернувся до Черкас. Очолив літературне об’єднання «Дніпрові зорі», став головою обласної організації Спілки письменників України. Негода — автор десятків поетичних і драматичних творів. Його «Степом, степом…» у музиці Анатолія Пашкевича стала народним реквіємом. Він писав про Холодний Яр, про Богдана Хмельницького, про сучасність і крах радянської системи. Драма «Гетьман» та збірка «Чорний біль» відзначені премією імені Василя Симоненка. Микола Негода — заслужений діяч мистецтв України, почесний громадянин Черкас. Він прожив життя, тісно пов’язане з містом. Тут працював, творив, формував літературне середовище. Перейменування вулиці — це не просто зміна таблички. Це повернення міському простору імені людини, яка говорила про Україну чесно й талановито.  Так Черкаси поступово змінюють акценти: від діячів більшовицької епохи — до своїх. До тих, хто творив українську культуру і залишив живе слово. Перейменування — це наш спільний шлях до відновлення історичної справедливості та утвердження української ідентичності.