Лікували спину: поліцейський із Черкас бореться з тяжкою онкохворобою (ВІДЕО)

Руслан Буйновський - пацієнт Черкаського онкологічного центру із діагнозом "рак шлунку 4 стадії із множинними метастазами". До хвороби чоловік 17 років служив у поліції, а нещодавно перевівся до штурмової бригади Нацполіції «Лють». Першою ознакою недуги став біль у спині. **РУСЛАН БУЙНОВСЬКИЙ, ПАЦІЄНТ ЧЕРКАСЬКОГО ОНКОЛОГІЧНОГО ЦЕНТРУ** *Шок, ніхто не думав, що таке може статися, всі ж думали, що це зі спини началось, лікували спину, мазалися, наче трохи помагало, потям зробив МРТ, а воно вже показало, що такий стан.* Початкові обстеження та лікування Руслан проходив у Житомирі, де перебував за місцем служби. Лише згодом, коли стан значно погіршився після першої хіміотерапії - його перевели до Черкас. [[embed:https://www.youtube.com/embed/sAvmrbsnknQ?si=Ga972ZTT_I9jnmBX]] **ОЛЬГА ДАРЧИНОВА, ЛІКАР-ТЕРАПЕВТ**  *Коли він приїхав, ми взагалі думали, шо нічого не зможемо зробити, але трошки його привели в болєє-мєнєє нормальний вигляд, і надіємося, що буде проведена хімія, і що йому все ж таки стане краще.* Перші два тижні після встановлення діагнозу були найскладнішими, пригадує дружина  Руслана — Альона Буйновська.  **АЛЬОНА БУЙНОВСЬКА, ДРУЖИНА**  *Йому важко було сприйняти цю хворобу, на даний час він говорить, що тільки вперед, що він буде боротися, заради сім’ї, заради мене, заради дітей.* *Я максимально намагалася підтримувати чоловіка, бути кожну секунду біля нього, але потім уже морально мені було тяжко, я звернулася до лікаря, лікар мені приписав лікування, щоб надалі я могла бути його підтримкою та опорою.* 8-річна Аделіна підтримує свого тата у боротьбі із онкологічним захворюванням. Багато перебуває поруч і молитьс за здоров'я тата.   **АДЕЛІНА БУЙНОВСЬКА, ДОНЬКА**  *Коли я його бачу, мені душі на душі важко, тому що я бачу, як він бореться за своє життя за мене. Я його заспокоюю, щоб він не нервував і більше не хворів.* Попри важкі випробування, Руслан не припиняє мріяти. **АЛЬОНА БУЙНОВСЬКА, ДРУЖИНА**  *Найбільша мрія чоловіка, така сама як і моя — це побачити випускний дочок, їхнє весілля, одужати.*  Руслан не самотній у боротьбі з недугою. Його опора це  родина, друзі та колеги, які завжди на зв’язку.