«Маріупольська драма»: у Черкасах зі сцени показали, як пережили бомбардування театру (ВІДЕО)

Вистава «Маріупольська драма» — це документальна вистава, заснована на реальних подіях. На подіях, які сталися в березні 2022 року, коли російська армія бомбардувала Маріупольський театр. Актори, які беруть участь у цій виставі, були в приміщенні театру під час бомбардування. Інформує власний кореспондент [ВІККА](http://vikka.ua).  Пані Віра – одна з тих, хто пережив трагедію Маріупольського драмтеатру. У березні 2022 року, коли будівлю, що слугувала укриттям для понад тисячі людей, російська авіація стерла з лиця землі, жінка була всередині. Сьогодні на сцені пані Віра не грає, вона згадує.  **ВІРА ЛЕБЕДИНСЬКА, АКТОРКА ТЕАТРУ**  *Я спочатку, коли мені сказали, я нічого не розуміла, що треба робити. Я не розуміла, що від мене хочуть. Я плакала, не могла слова сказати. Перша вистава - в мене перехоплювало мову, яка там гра. Я нічого не могла. Потім трошки заспокоїлась.* Щоб створити виставу, режисер понад 50 годин говорив з акторами. Пані Віра каже, ті події неможливо забути. Кожна репетиція відкривала біль знову. **ВІРА ЛЕБЕДИНСЬКА, АКТОРКА ТЕАТРУ**  *Я почула цей літак, такий моторошний свист, знаєте так неприємно звучало і все, вакуумний вибух і штукатурка. Мені здавалося і грохоту немає і все, я заклякла. Я стояла. Сергій побіг, вернувся і каже «театру немає». Нічого нема.* [[embed:https://www.youtube.com/embed/k1MWU9Jx8BU?si=3HmfF3JFouS5Azbd]] Свої історії сьогодні розповідають і ті, хто дивом вибрався з міста. Олена з родиною виїхала за день до того, як російська авіація влучила у драмтеатр. Для неї театральні стіни - це роки життя, ролі, люди, атмосфера. **ОЛЕНА БІЛА, АКТОРКА ТЕАТРУ** *Звичайно ролі, глядач, який вже впізнавав, який чекав, який запитував «а сьогодні Біла грає?». Я памʼятаю це, мені це дуже приємно було*  Найскладніше, каже Олена, не грати когось, а бути собою на сцені, говорити власним болем. **ОЛЕНА БІЛА, АКТОРКА ТЕАТРУ** *Єдиною задачею режисера для цієї вистави було не грати, а бути самим собою. Це виявилося надскладно. Тому що коли приміряєш для себе персонажа якогось, ти знаєш фінал пʼєси, а тут немає фіналу і ми хочемо створювати його разом з українцями.* Вистава об’їхала десятки міст Європи — Париж, Берлін, Гаагу. Іноземці приходять, аби побачити справжню історію Маріуполя - не телевізійну картинку, а живу правду людей, які це пережили. **СВІТЛАНА ДЮЖЕВА, ОРГАНІЗАТОРКА** *Дуже багато людей ходить, дивиться. Всі посли, міжнародні представники, дуже багато людей хочуть бачити. Вони хочуть подивитися, що в Україні насправді відбувається, тому що вони думають, що це просто як в кіно, показують по телевізору їм якісь казочки. Вони не вірять, що таке може бути в наш час.*  Ті, хто сьогодні був у залі, зізнаються - емоції не відпускають ще довго.  **ІРИНА СОБКО, ВІДВІДУВАЧКА** *Мені навіть важко говорити, дійсно. Ніби інформації про трагедію було багато, але передивлятися цей спектакль, я вражена тим, як актори грають. Як можна грати в черговий раз ці емоції, це настільки важко, настільки боляче. В мене немає слів, дуже вражаючий спектакль.* У нас немає даху, немає своєї сцени, але у нас є маленький театр з великим серцем, говорить директор театру. **ГЕННАДІЙ ДИБОВСЬКИЙ, ДИРЕКТОР ТЕАТРУ** *Я так меседжем посилаю, що наш театр - відчуття. Щоб кожна людина, яка прийшла до нас на виставу, вона чи тут, чи тут щось понесла: світле, яскраве, тепле. Щоб понесла близьким, дітям, знайомим. Оце наше головне завдання.*   Анна БІЛИК, Павло ОБОЛЕВИЧ, ТЕЛЕКАНАЛ ВІККА