Кому в Золотоноші жити добре?

Експерти говорять, що будь-яка криза – це привід для зростання. Війна, по суті, є найглибшою кризою. У такі часи люди проявляють свою справжню сутність. Особливо ті, кого прийнято вважати лідерами суспільної думки. Мова іде про політиків, підприємців, громадських активістів. Так і відбувається. Чимало депутатів місцевих рад, діючих та колишніх мерів приєднались до лав Збройних сил України. Як наприклад Олександр Цебрій, що був міським Головою Умані у 2015-20 роках, а зараз захищає батьківщину у статусі молодшого сержанта 58 ОМБр. Є правда і інші приклади. Нещодавно [журналісти ВІККИ](https://www.vikka.ua/novini/yaki-zarplaty-otrymuyut-golovy-otg-v-zolotoniskomu-rajoni/) оприлюднили данні зарплат лідерів ОТГ Черкащини. Як і слід було очікувати, на перших місцях всі ті, кого прийнято вважати членами «команди Войцехівського». Безумовним лідером є в.о. міського голови Золотоноші Наталія Сьомак. Пані Наталія, що зветься «гріє місце» для свого політичного патрона. Після переходу В.Войцехівського до парламенту, в Золотоноші так і не спромоглися провести вибори. Тому в.о. мера є секретар міської ради від «Європейської солідарності». Саме вона сьогодні і декларує більше 710 тис. грн. річної зарплати. В місяць це виходить більше 60 тис. Нагадаємо, що подібні виплати отримують бійці ЗСУ на передовій, час від часу виходячи на тимчасові ППД в тил. Ось така вона небезпечна робота «державних мужів» (у нашому випадку і жінок). Але цікаво, чим же так відзначилась Золотоноша, що в.о. отримує ЗП наближену до рівня захисників?! І тут також є чим поділитися. Золотоноша – одне з тих міст, яке продемонструвала суцільне ігнорування застереження Президента Зеленського щодо пріоритетів бюджетних виплат. У той час, коли всією Україною прокатились мітинги щодо необхідності перерозподілів грошей з «бруківки на дрони», депутати Золотоніської міської ради купували новий багато мільйонний ЛЕД-екран на центральну площу, висаджували мільйонні клумби, оздоблювали території тилового міста. На цей же самий час припадає низка голосних скандалів із нестерпними умовами розміщення військовослужбовців на території Золотоніської ОТГ, а також ціла низка скандалів із завищеними цінами на придбання військового спорядження від імені політичної команди Войцехівського в регіоні. Але як зʼясувалося, війна дала поштовх для серйозного збагачення і ще однієї категорії людей. Мова іде про родичів народного депутата Войцехівського. У той час, коли в Умані та Смілі люди розбирали завали від прильотів ворожих ракет, син нардепа Войцехівського радикально покращував свої житлові умови як в Києві, так і в Золотоноші, а також розширював сімейну бізнес-імперію, приростаючи новими активами та квадратними метрами. Із відомого – декілька квартир у т.зв. депутатських будинках на вул. Срібнокільській та Григоренка (130 кв.м.) у Києві, декілька козирних паркомісць, а також нежитлові приміщення у Золотоноші (від 50 до 109 кв.м.). Цікаво, що власником усього цього нерухомого майна Олександр Віталійович став згідно з… договорами дарування. Проте на цьому фарт депутатського сина не обмежується. Нещодавно стало відомо, що досить жвава молода людина, з рожевими щоками та активним способом життя, що видно з його соціальних мереж, виявляється [є непридатним до служби в армії.](https://www.facebook.com/100052396544834/posts/998723895217486/?mibextid=CTbP7E&rdid=PyGZokO0Zq6Xk8L7.) Настільки непридатним, що 23 травня 2022 року був навіть виключеним з військового обліку. Це означає як мінімум інвалідність І-ІІ груп. Ті, хто бачили цього 30-річного мажора ніколи б не запідозрили у нього такі проблеми зі здоровʼям. Найцікавіше, що ось цей випадок із фіктивним «білим квитком» - є дуже показовим в контексті ставлення народних обранців до своїх громадян. Перші тижні війни. Сотні тисяч українців стоять в черзі до військкоматів, щоби отримати зброю та піти захищати Батьківщину. У цей самий час, народні обранці штурмують військкомати щоби організувати липові білі квитки для своїх дітей, щоби ті могли уникнути мобілізації та продовжити вести свій богемний спосіб життя по далі від війни. Що і сталось в результаті з Олександром Віталійовичем Войцехівським. Громадськість Золотоноші, яка ретельно слідкувала за численними скандалами місцевої влади з закупівлею спорядження за завищенними цінами та зловживанням із волонтерською допомогою, дуже важко сприйняла черговий зашквар із «командою Войцехівського». В результаті було направлене відповідне звернення ГО «Мені не байдуже» за підписом її голови та депутата міської ради Оксани Гіщіної на адресу ДБР та обласного ТЦК СП. «Члени нашої громадської організації обурені кричущим випадком невмотивованого та незаконного випадку виключення з військового обліку сина народного депутата – Войцехівського Віталія Олександровича 1994 року народження у період оголошеної загальнодержавної мобілізації. Останні після початку повномасштабної агресії рф спочатку уникнув мобілізації до лав ЗСУ, а згодом і взагалі був визнаний ВЛК непридатним до військової служби, з виключенням з військового обліку… Наша громадська організація вимагає від Вас ретельно розібратися у вказаній ситуації із фальсифікацією документів щодо зняття з військового обліку сина народного депутата Войцехівського». Випадок із виключенням депутатського сина з військового обліку – це не просто поодинокий випадок провладного бєзпрєдєлу. Це, насправді, діагноз всій політичній моделі в регіоні. Як то кажуть, собі – все, простим людям – закон. Швидше за все, «художества» Войцехівського стали відомими в Києві. Не даремне його виключили і з фракції, і з партії «Слуга народу». Але зараз, коли країна живе в реаліях мобілізації, створення нового закону про мобілізацію, зменшення призовного віку, на подібні випадки потрібно реагувати жорстко і швидко. Суспільство і народ вимагають справедливості. Для того, щоби уникнути протестних дій, владі необхідно дати оцінку двом фактам: діям Золотоніського ТЦК СП, який видавав «білий квиток» депутатському сину, переглянути висновки ВЛК щодо Олександра Войцехівського. І у випадку, коли рішення про виключення з обліку буде переглянути, син нардепа має як мінімум відчути на собі всі тяготи служби. Навіть, якщо не на фронті, то принаймні в тих укриттях, на яких вкрав його батько.